22 березня - Всесвітній день води
22 березня ми будемо відзначати Всесвітній день води. Вода потрібна нам кожного дня - ми використовуємо її для пиття, приготування їжі, миття, для виробництва продуктів та товарів, для нагрівання та охолодження, для відпочинку та роботи. Доступ до води є важливим зажди, особливо в часи пандемії COVID19. Пропонуємо ознайомитися з інформаційними матеріалами, підготовленими інженером І категорії відділу управління водними об’єктами басейну річок Причорномор’я ВП «Причорноморський ЦВРГ» О.В.Шабатури та звертаємося до мешканців нашої Громади - по можливості, організуватись та вийти в цей день, 22 березня, на береги водних ресурсів та прибрати прибережні захисні смуги.
У 2000 році ООН прийняла Декларацію тисячоліття ООН та розробила спеціальну Програму дій на ХХІ століття, яка дала б змогу забезпечити кожного жителя нашої планети чистою питною водою.
Кожний Міжнародний день води присвячується певній темі. Цьогорічний Міжнародний день води проходить під гаслом «Цінність води для кожного з нас».
Сьогодні майже половина працюючих людей - 1,5 млрд. чоловік - працюють у сферах пов'язаних з водою і майже всі робочі місця залежать від води. Тема Всесвітнього Дня водних ресурсів 2021, «Цінність води для кожного з нас», показує, як достатня кількість і якість води може змінити життя і доходи працівників, трансформувати суспільство і економіку. Краща вода - краще життя.
Розвиток суспільства нерозривно пов'язаний з використанням води. Видатному індійському політику Індірі Ганді належать такі слова: «Цивілізація - це діалог людини з водою». Сучасна цивілізація загалом зародилися в низинах і дельтах «великих» річок світу - Янцзи, Хуанхе, Гангу, Інду, Нілу, Тигру і Євфрату, Амудар'ї застосовуючи зрошуване землеробство. Річками і морями поширювалася цивілізація по Землі. Споконвіку людина вибирала собі місця для проживання поблизу води.
Найбільша кількість води у світі використовується в сільському господарстві, переважно для зрошення і вирощування врожаю та водопостачання тваринницьких комплексів. Наприклад, на 1 га рисових чеків потрібно 15-20 тис. м куб. води; для вирощування 1 кг пшеничного зерна в зонах зрошення потрібно 0,75 м куб. води.
Без води не можна одержати метал, тканину, папір, будівельні матеріали. Здійснювати будівництво, транспортні перевезення. Для виробництва 1 т сталі необхідно 20 м куб. води, 1 т паперу - до 200 м3 води, 1 т нікелю - 4000 м куб. води. Щоб добути 1 т нафти, потрібно не менше 50 м куб. води. Одна з найбільш водоємних галузей - текстильна промисловість. Якщо для виробництва 1 т бавовняної тканини потрібно в середньому 20 м3 води, то для отримання такої ж кількості синтетичного волокна - вже 2500-5000 м3 води. Значним споживачем води є теплова енергетика. При виробництві 1 млн кВт електроенергії на теплових електростанціях витрачають 1,2-1,6 км3 води в рік. При виробництві електроенергії на атомних електростанціях води потрібно в 1,5-2 рази більше. Воду питної якості потребує харчова промисловість.
Значні об’єми води споживає населення планети для забезпечення господарсько-питних і санітарно-гігієнічних потреб. У великих містах один мешканець споживає 300-600 л води на добу. Місто з населенням 1 млн чоловік споживає в добу до 1 млн м3 води, тобто цілу річку.
Загальні запаси води на Землі складають 1386 млн. км куб. На кожного жителя Землі припадає близько 230 млн. м3води. Однак ресурси прісної води становлять лише 2,5% від загальних, причому основна їх частка (68%) міститься у льодовиках, ще 30,9% — це підземні води. У ріках, які, в першу чергу, задовольняють потреби людства у воді, міститься лише 0,1% прісних вод.
Складності й проблем додає той факт, що водні ресурси розміщені нерівномірно. Якщо на частку Америки припадає 45 %, Азії – 28%, Європи – 15%, то Африки – 9%. А отже: на одну людину американського континенту припадає 24 тис. м3 на рік, у Європі – 9300, Африці – 5000, а в Азії – 3400.
Понад 8 % населення світу (460 млн. людей) живуть на територіях недостатнього водозабезпечення. Невтішні й прогнози. Передбачається, що без істотного поліпшення управління водними ресурсами до 2025 року потерпатимуть від нестачі води 365 млн. мешканців планети.
Довгий час вважалося, що запаси прісної води невичерпні, що вони мають здатність до самовідновлення. У результаті безконтрольної господарської діяльності кількість придатної для пиття води різко зменшилась. Так, якщо в 1900 році людство використовувало лише 5% запасів прісних вод, то у останні році – вже 39%. Попит на воду продовжує зростати. Виникає ціла низка екологічних проблем, що стосується водності і забрудненості річок, озер, підземних вод і водоносних шарів.
У країнах, що розвиваються, кожен третій житель страждає від нестачі питної води і відсутності належних санітарних умов, без яких неможливе нормальне життя. У цих країнах приблизно 80% усіх захворювань та одна третина смертних випадків викликані споживанням забрудненої води. Понад 1 млрд. людей споживають неякісну воду, а 2,4 млрд. (тобто 40 % населення планети) недостатньо очищену, внаслідок чого 3,4 мільйона людей, переважно діти, щорічно вмирають від хвороб.
Шляхи розв'язання проблеми нестачі прісної води можна й необхідно врегулювати впровадженням ефективної системи управління водними ресурсами, забезпеченням раціонального використання та охорони від забруднення і засмічення.
Впровадження систем зворотного і повторного водопостачання, регулювання водності, будівництво споруд очистки зворотних вод є основними чинниками цивілізованого розвитку суспільства. Новітні розробки дозволяють отримати прісну воду з морської, так у країнах Південно-Західної Азії почали опріснювати воду. Розробляються проекти транспортування айсбергів з Антарктиди та Гренландії.
Україна належить до країн, які повною мірою не забезпечені водними ресурсами. За даними Європейської економічної комісії ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 15 тис. м3 на одного жителя, вважається малозабезпеченою.
Майже 300 населених пунктів нашої держави отримують неякісну воду. Найгірша якість води у Донецькій, Запорізькій, Луганській, Одеській та Херсонській областях. У більше половини міст Україні з чисельністю населення понад 100 тисяч, вода постачається за графіками. Не забезпечені централізованим водопостачання сільські населені пункти.
В Україні існує проблема з очисткою стоків. Більше 30 міст та понад 500 селищ не мають централізованих систем каналізації. Близько 120 комплексів очисних споруд перевантажені і працюють неефективно. В аварійному стані знаходиться більш як 15000 км каналізаційних мереж, спрацьована і потребує заміни значна кількість технологічного обладнання. Діючі споруди каналізації, що запроектовані та експлуатуються за старими нормативами, не здатні здійснювати очистку стоків.
Поверхневі води використовуються для потреб рибництва, гідроенергетики і в промисловості, підземні – для забезпечення господарсько-побутових потреб населення, в сільському господарстві, харчовій промисловості. В структурі використання води найбільша частка припадає на рибництво – 43,8 %, комунальні потреби – 39,5 %, сільськогосподарське виробництво – 9,2 %, промисловість – 7,2 %. З 37,639 млн. м3 використаної води - 20,203 млн. м3 використано на виробничі потреби.
22 березня є унікальною можливістю нагадати людству про надзвичайну важність водних ресурсів для оточуючого середовища і розвитку суспільства.
Кожен з нас повинен зробити якусь маленьку добру справу для збереження, охорони та відтворення водних ресурсів. А що саме зробити, хай вам підкаже серце. Не відмовляйтесь від добрих справ, адже все, що ви зробите, принесе вам натхнення та повернеться сторицею. Не будьте байдужими та візьміть участь у розчистці й відновленні водних джерел, річок, струмків, дбайте про їх чистоту.
Бережіть воду – піклуйтеся про майбутнє!
