Україна - країна Героїв!
«Музика повинна бути під час війни на 200 відсотків із 100» — говорить кропивницький артист, музикант Муніципального міського оркестру, який з першого дня повномасштабного вторгнення став до лав 121 бригада тероборони Кіровоградщини. Сьогодні він продовжує нести службу, проте встигає займатися улюбленою справою, а зачасту творчість бере верх і виливається прямо під час служби.
Кропивничанин Ярослав до 24 лютого був артистом, музикантом, вокалістом у Муніципальному міському духовому оркестрі. Постійно брав участь у міських концертах, урочистих заходах. Паралельно працював і на приватних івентах та святах.
«Відколи закінчив педуніверситет, у школі попрацював пів року і все. З того часу я повністю віддався артистичній діяльності»
У лютому життя Ярослава, як і всіх українців, кардинально змінилося. Того ж ранку він, не вагаючись, не зізнавшись навіть дружині, пішов до військомату.
«Ще за пів року до початку повномасштабної війни я щоночі уважно дивився новини. Навіть дружина сварилася, що я цьому стільки приділяю часу. Проте аналізуючи їх, я казав, що все-таки війна буде. Невідомо коли і як, але точно буде. Тому я готувався до можливих сценаріїв. Одразу домовився з дружиною, що як тільки все почнеться, заправляємо в автівку повний бак пального і вона забирає дітей і їде якомога подалі. Для початку, хоча б в бік Умані до моїх батьків, а далі, за потреби, і за кордон. Дружина ніби погодилася» — згадує чоловік.
Для себе ж він вже тоді мав інші плани.
Проте, в ніч коли все почалося, запланований сценарій не спрацював, всі запанікували і дружина навідріз відмовилася кудись їхати без Ярослава. Тому артисту довелося імпровізувати.
«Я сказав, що поїхав заправляти машину, а сам відправився до військомату. О 8:00 я вже був там. Черга вже тоді була величезна. Вирішив таки заправити машину, поки натовп трішки зменшиться і знову повернувся.»
Повернувшись, Ярослав таки дочекався черги і дуже швидко встиг пройти навіть медкомісію. Йому сказали поки їхати додому і чекати дзвінка, після якого протягом 15-20 хвилин він має бути на місці. Вдома вже сказав, що забирають в армію. Дружина звісно зустріла таку звістку зі слізьми та протестами. Майже одразу після повернення, пролунав дзвінок з «військомату».
«Дружина стала на дверях і не відпускала. Чесно кажучи, тоді я вже прощався, думав вже не повернуся. Але не підти я не міг.Я себе давно на це налаштував. І розумів, якщо не піду, то як тоді дивитися в очі своїм дітям, своїй родині, батькам? Хто, як не я стане на їх захист».
Думав, що одразу відправлять на передову і подумки прощався із родиною, містом, друзями. Проте, розпитавши про вміння та досвід всіх, керівництво відібрало Ярослава до територіальної оборони.
«Під час війни із 100% музика повинна бути присутня в житті на всі 200%. Вона дуже добре відволікає від усього жаху, що відбувається наразі. Якщо щоденно вантажити себе і вдумуватися лише у все це горе, то можна швидко з'їхати зглузду. Я не говорю веселитися чи танцювати, а саме співати, слухати музику та пісні. Через пісню людина оновлюється, оновлює стан душі, набирається нових сил рухатися далі, піднімає бойовий дух. Це надзвичайно важливо», — наголошує «Маестро».
Все буде Україна!
