Україна - країна Героїв!
Вони називають себе "колхозниками", а свою групу – "Групою селюків". Усе через те, що до 24 лютого займалися переважно сільськогосподарською діяльністю. Свиней вирощували – не гра слів, один із бійців дійсно не так давно розводив свиней для продажу.
Проте 24 лютого кардинально змінило життя цих слобожанців. Уже у перший день вони взяли до своїх рук зброю і стали на захист ключового в боях за Харківщину та Донеччину міста – Ізюма.
За кілька днів до "групи селюків" увійшло 16 чоловіків. Це один із підрозділів ізюмського батальйону 113-ої бригади Сил тероборони, яка залишалася у місті аж до окупації росіянами.
Втримати Ізюм учорашнім "колхозникам" не вдалося. Сили були надто не рівні. Але після відступу "селяни" виконали не менш важливе завдання. Вони координували жителів окупованих територій у партизанській боротьбі.
Завдяки рідним та знайомим вони отримували інформацію та координати розташування техніки та штабів росіян. Завдяки цій інформації "Байрактари" та "Хаймерси" виносили на той світ окупантів у районі Ізюма. І лише секунди врятували від загибелі внаслідок наводки партизан начальника російського Генштабу Валерія Герасимова.
Така діяльність тривала аж до звільнення Ізюма. Під час наступу української армії їхня мережа оперативно передавала інформацію про пересування та скупчення росіян. Попри довготривале полювання на інформаторів та катування рідних бійців Сил тероборони, мережа проіснувала до останнього дня окупації.
Читайте історію ізюмських тероборонців-"селюків", яку розповіли три бійці з цієї групи з позивними "Фермер", "Гном" та "Баламут":
https://www.pravda.com.ua/articles/2022/10/21/7372824/
