Валентина Щерба з Конопляного пройшла дорогами Афгану
Її важко було не помітити. І не тому, що вона – одна з небагатьох жіночок серед чоловіків-афганців. Вона ніби зсередини посміхалася своїми яскравими кольорами, а ще в її очах був якийсь тихий-тихий сум.
Валентина Христианівна Щерба – єдина жінка з громади, яка знає, що таке війна в Афганістані. Донька військового не могла обрати іншого шляху, як військовий. Їй лише виповнилося 18 років, а доля вже обрала для неї шлях до чужої країни – Афганістану.
Шинданд – місто з екзотичною назвою, стало для Валентини тим місцем, де вона боролася зі своїми страхами і вчилася відстоювати свої погляди...
Ризикуючи своїм життя, Валентина ходила містом, проштовхуючись крізь натовп чужих людей, прислуховувалася до кожного слова. Вона була безцінна для розвідки, бо знала мову місцевих.
Чим спричинена була її журба тоді: чи сумувала вона в цю мить за молодою дівчиною, що в свої неповні 18 років пізнала Афган, чи може яка інша причина? Але коли через об'єктив фотоапарату розглядала обличчя із сумними очима - впіймала відблиск червоно-чорних кольорів її сукні і вперше зробила те, чого не робила ніколи раніше: я усміхнулася їй, незнайомій мені жінці.
Дякуємо Вам, Валентино Христианівно, за ті відчуття і нехай завжди на Вашому обличчі буде усмішка – вона так личить Вам!
