Володимир Кравчук та дві його війни
Андхой, Мазарі-Шаріф, Шибарган, Келіф...
Херсон, Олександрівка, Посад-Покровське, Лимани...
Дві війни - однієї Людини.
Володимир Григорович Кравчук із Калинівки у свої неповні 19 років майже рік гарячими пісками та сіро-жовтою пустелею чужої країни супроводжував воєнні колони. 09 лютого 1983 року в його житті - особлива дата. Цього дня він повернувся з афганської війни, щоб одружитися, народити діток, виховати їх та відправити у самостійне життя. І, головне, - прожити життя під мирним небом. Але доля розпорядилася по-іншому.
Через сорок років після Афгану, у свої 59 років, замість того, щоб бавитися з онуками, йому знову довелося дивитися у вічі війни - тепер вже на своїй землі, у своїй країні.
В складі 28-ї механізованої бригади ім.Лицарів Зимового Походу, Володимир Григорович, відремонтувавши “віджатий” ворожий “Урал”, понад 4 місяці їздив не менш гарячими херсонськими степами. На передову він довозив боєкомплекти і бійців, а назад повертав поранених і загиблих.
Наприкінці червня 2022 року Володимир Григорович залишив свій відремонтований "Урал", своїх хлопчиків і за віком повернувся додому.
"Повернувся, але за першої тривоги, без вагань - стану у стрій, зв'язок з командиром тримаю!", - додає він.
Андхой, Мазарі-Шаріф, Шибарган, Келіф...
Херсон, Олександрівка, Посад-Покровське, Лимани...
Дві війни. Дві воєнні дороги...
