КОНОПЛЯНСЬКА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА
Одеська область Березівський район

Пам’ять жива - річниця загибелі Залєвського Сергія

Дата: 19.04.2023 10:33
Кількість переглядів: 59

Фото без опису

💔💔💔Пам’ять жива: сьогодні, 19 квітня, виповнюється перша річниця від дня загибелі Сергія Юрійовича Залєвського🇺🇦.

Дуже коротка біографія у Сергія, бо лише 19 років накувала йому зозуля. Сергій народився 13 серпня 2002 року у багатодітній сім'ї. Закінчив загальноосвітню школу. Спокійний, врівноважений, був опорою та надією для батьків.

Напередодні річниці загибелі сільський голова, староста, вчителі Маркевичевської гімназії та рідні Сергія вшанували хвилиною мовчання загиблого Героя та поклали квіти до його могили.

🇺🇦Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть в пам’яті тих, хто їх любив…

На могилі, вкритій живими квітами та вінками, поривчастий вітер перебирав тонкі стебельця та гортав пелюстки, а з фото на нас дивився юнак з пронизливими очима.

Підійшов батько - присів біля сина, поправив квітку, поставив гостинця. Це могила Сергія Залєвського, і це його батько - Юрій Іванович.

Ми розговорилися і розмова полилася, ніби річка у повінь. Не хотілося ставити на ній переправи чи направляти у потрібне русло, а просто слухати, слухати, слухати. Слухати батьковий спогад про найменшого свого Сергійка, який був із близнюків, але той вже давно спочиває, а тепер і Сергій - полишив їх навіки.

Ця болюча коротка сповідь, ніби остання колискова для дорослого сина, але водночас - для маленького хлопчика з пронизливим поглядом.

Сергій був з двійнят і на декілька хвилин - старшим за братика. На жаль, той вже - Ангелик, і давно спочиває. Але Сергійко мав ще двійко старших братів - Володимира та Олександра. Найменший з братів дуже хвилювався за старших, особливо, за Володимира, який приймав участь в АТО ще з 2016 року. Боліло йому і доля середнього брата. "Хвилювався за братів, а себе не вберіг", - зітхає батько та додає: "Не думав Сергій про війну і гадки не мав, ніколи не хотів воювати, він мріяв працювати, нам допомогати".

На цьому скінчилася коротка батькова сповідь... Вітер і далі поривчасто перебирав тонкі стебельця та гортав пелюстки, а з фото на нас дивився юнак з пронизливими очима...



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь