Річниця загибелі жителя с.Ганно-Покровка Ровенчука Ігоря
Живі - поки пам’ятаємо. Сьогодні, 23 квітня, перша річниця загибелі нашого Героя-захисника Ігоря Ровенчука з с.Ганно-Покровка.
З перших днів повномасштабного вторгнення, Ігор добровольцем долучився до лав Збройних Сил України. Воював на Херсонському напрямку в складі 28-ї механізованої бригади ім.Лицарів Зимового Походу. Загинув наш Герой-земляк в перший місяць вторгнення, саме тоді героїзм та відвага українських захисників поламали всі віроломні плани загарбників.
Напередодні річниці сільський голова Олександр Волошин, діловод старостату Галина Петренко, учні, Наталя Штиб, вчитель Катерино-Планонівського ліцею та мати Ігоря - Людмила Іванівна, відвідали могилу загиблого. Вшанували пам'ять хвилиною мовчання, спогадами про Ігоря та поклали квіти до могили Героя.
Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть в пам’яті тих, хто їх любив…
"Мамо, я приїду і поставлю Вам нові ворота", - казав своїй неньці Ігор, коли телефонував їй.
Сказав, але не встиг цього зробити. Як і не встиг багато чого - одружитися, відчути себе батьком, завітати до матері разом з її онуками. Не встиг відкрити власний бізнес та облаштувати свій дім. Він не встиг, бо загинув, захищаючи те, про що так мріяв!
"Йому 2 травня мало виповнитися 33, а ми в цей день будемо ставити пам'ятник на його могилі. Замовили вже", - витираючи сльози, тихо каже мати.
"Мишко теж воював в тій бригаді, що й Ігор, лише в іншому батальйоні. Звав брата до себе, а Ігор не хотів - казав, що звик до своїх хлопців. Якби ж то він послухався - може був би живим! Але, мабуть, така його доля", - зі сльозами та сумною усмішкою розповідає мати про сина.
Який так і не встиг розпочати свій рід...
