Громада провела в останню земну дорогу свого Героя!
Над землею, ніби пави, пропливають в небі хмари. Я тобі гукаю: "Мамо, я твій син, я твій син, я твій син... Пробач, що жив так мало"...
Напевно, також теплого осіннього дня, як сьогодні - у вересні 1984 року в сім’ї Горячків сталася радісна подія: народилося двійко дітей – син і донька. Син – гордість батька та втіха матері. Хлопчик ріс слухняним, поважав батьків, бавився з сестричками та понад все - він любив свою маму, допомагав їй і де би не був завжди поспішав, щоб допомогти неньці!
Та не тішить, не радує нас ця осінь. Зранку скорботно падали квіти на дорогу, стояли на колінах і плакали дорослі й малі, а траурний кортеж рухався до будинку Горячків.
Сьогодні поховалu Сергія. Йому декілька тижнів тому виповнилося 39... Врівноважений, спокійний, принциповий, впевнений та чесний – таким був наш захисник, наш “Комендант”.
Він міг би працювати, влаштовувати особисте життя, проте добровольцем в 2014 році доєднався до участі в АТО. Тоді він стояв за кожного з нас. Він боровся за кожного з нас. Він захищав наші кордони. Став на захист і під час повномасштабного вторгнення ворога. Як бойовий медик, рятував своїх побратимів. Але рятуючи інших, Сергій сам не вберігся – загинув біля Андріївки, що на Донеччині.
Сільський голова Олександр Волошин біля могили загиблого військовослужбовця висловив щирі співчуття родині та подякував за виховання сина - справжнього Воїна!
Подивіться в ці очі і пам’ятайте: так виглядає ціна нашої свободи та життя…
Кожний, хто на війні – Герой.
Кожна загибла молода людина – то ненароджені діти й непрожита доля.
Вічна пам'ять і шана тобі, Герою!
Щирі співчуття рідним та близьким!