Перейменування вулиці віце-адмірала Азарова на Андрія ГУЛОГО-ГУЛЕНКА
Перейменування вулиці віце-адмірала Азарова на Андрія ГУЛОГО-ГУЛЕНКА
Андрій Гулий-Гуленко (1886-1929) український військовий діяч часів Української народної Республіки, генерал-хорунжий армії УНР. Андрій Гулий-Гуленко народився в м.Новоархангельск Херсонської губернії. В 1907 році закінчив Рішельєвську гімназію м.Одеси.
З 1911 на службі в 11 саперному батальйоні, що дислокувався в Одесі. У складі батальйону брав участь у боях Першої світової війни, був нагороджений орденом Св.Георгія ІV ст. На фронті до прізвища додав родинне прізвисько Гулий.
Після Лютневої революції взяв активну участь в українізації військових частин, що воювали на румунському фронті, був делегатом Першого Всеукраїнського військового з’їзду.
В січні 1918 року брав участь у антибільшовицьких боях у Києві, навесні 1918 – командир Одеського інженерного полку 3-го корпусу.
До об'єднання з армією Зимового походу А. Гулий-Гуленко отримав пропозицію від більшовиків влитися до лав Червоної армії, але відхилив її, з'ясувавши справжні наміри більшовиків стосовно незалежності України та їхнього ставлення до українських повстанських загонів.
Під час Першого Зимового походу УНР (грудень 1919 – травень 1920 р.) – командир Запорізької дивізії Армії УНР, під час Другого Зимового походу у жовтні-листопаді 1921 року – очолив Бессарабську дивізію Армії УНР.
Після невдачі Другого Зимового походу А. Гулий-Гуленко перебував за кордоном на теренах Польщі та Румунії. У червні 1922 року він нелегально перейшов кордон з УСРР для продовження підпільної боротьби, але вже в липні цього року був арештований ЧК в Одесі.
В травні 1925 року засуджений до десяти років ув’язнення, проте 30 квітня 1929 року колегія ОДПУ засудила його до розстрілу за ст. 58-6 (особливо небезпечний шпіонаж). Вирок було виконано 10 травня 1929 року.
