Орден за мужність III ступеня - це звучить гордо...
Орден за мужність III ступеня - це звучить гордо... Але ріже лезом на дрібні шматочки помітка “посмертно”.
За особисту мужність, самопожертву та незламність у боротьбі за Україну відповідно до Указу Президента України, нагороджені посмертно орденом «За Мужність» ІІІ ступеня -
Король Сергій Віталійович
Войцих Андрій Андрійович
Нагороди вручені брату Сергія – Руслану Віталійовичу та матері Андрія - Наталії Вікторівні.
Король Сергій Віталійович… Боєць з позивним "Ізя". Він завжди йшов попереду усіх, як і личить справжньому захиснику. Мав дуже мирну професію і став вмілим Воїном.
Сергій народився в с.Тарасівка і був найменшим у багатодітній родині, рано осиротів. Закінчив Коноплянську школу, навчався в Іванівському професійно-технічному училищі.
Разом з сім’єю проживав в Чорноморську та мав двох донечок - Валерію і Єву.
Коли ворог вторгся на нашу землю, 27 лютого 2022 року, Сергій прийшов до військкомату і вже звідти був відправлений до Одеси для проходження підготовки.
А потім був Миколаївський та Херсонський напрямки.
Його серце пересталось битись в Олександрівці Херсонської області, де отримавши важке поранення, продовжував боротись до останнього.
30 березня 2024 року Герой перепохований в рідному селі Тарасівка.
Войцих Андрій Андрійович…
Боєць з позивним "Борець" був одним із найкращих операторів свого відділення та став навічно Янголем в небі.
Народився Андрій 14 липня 2002 року року. Навчався в Катерино-Платонівській загальноосвітній школі. Після 9-го класу вступив до Державного навчального закладу "Одеське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування".
Світлий. Добрий. Товариський. З дитинства залюблений у спорт. Саме з того часу мав псевдо Борець.
За місяць до завершення строкової служби хлопця, в країні розпочалося повномасштабне вторгнення ворога. Андрій відразу підписав контракт та почав військову службу оператором БПпЛа.
Мав поранення та після реабілітації повернувся на фронт.
Відчайдушний. Сміливий. Завжди попереду.
5 січня 2025 року під час виконання бойового завдання біля околиць населеного пункту Єлизаветівка Покровського району Донецької області Андрій загинув.
Короткий життєвий шлях у Андрія, з них три роки – на війні. Та його ім’я навіки буде взірцем мужності й патріотизму.
Жодна нагорода, жодна відзнака не повернуть рідним дорогу їм людину. Але орден "За мужність" буде вічним свідченням відваги та самопожертви Героїв.
Схиляємо голови в пошані перед пам'яттю Сергія та Андрія...
